Отже наша мандрівка видалася важкуватою… Більш ніж тисяча кілометрів доріг, а якщо вірніше, їх повна відсутність… нічна поломка автомобіля, ремонт… неочікувана ночівля в Костянтинівці, і несподівана зустріч з бійцями 81 бригади Олександр Петренко, які оперативно нам допомогли з запчастинами та доставкою їх з Дружківки, за оплату запчастин дякую Dmytro Gurkovsky та Олег Калініченко!!!
Відвідали 72 бригаду, хлопці нас дуже чекали, це та сама бригада та підрозділ, з якої й почалося наше волонтерство. Вони приготували нам смачну вечерю та просили не розповідати їх жінкам, що вони вміють готувати, бо як повернуться додому, жінки одразу зроблять їх головними на кухні :))
Ми, в свою чергу, привезли хлопцям все те, що вони дуже чекали та просили, це приціли 4шт від наших друзів з ЧИКАГО, та навігатори, які нам передав Руся Горовий. Також привезли миючі засоби, солодощі, фрукти та купу всього потрібного.
Ще передали хлопцям посилки та речі від Юлії Смірновоі. Вони з іншого підрозділу 72 бригади, тож хлопці дякували Юлії.
Завезли медицину з Італії, яку нам привіз Александр Мартынюк, вручили помічнику нач.меда у шпиталі Волновахи, бо начальника, на жаль, не було на місці, медицина для реанімації та операційних з приблизною вартістю під 2000$, тож ми також дякуємо Сані та його Італійським друзям!!!
Навідалися до наших зайців Роман Лащенко та Сергей Явор Я ж обіцяла вам, що обов’язково приїду до вас, привезли трохи фруктів і вітамінів та передали посилки від батьків.
Тепер ремонт в Костянтинівці, він відібрав в нас майже день часу, графік збився, але ми рушаємо далі… нас чекає 26 бригада, 25 Бат та снайпер 28 бригади, всі вони отримають речі, які ми разом з Вами зібрали, а снайпер отримає рюкзак та бінокль з ЧИКАГО, від наших друзів, та таблетки для чистки води від Ирина Крикун ,
тож нас ще чекають десь в далеких полях Дебальцево та ще деяких місцях, про які я не писатиму.
Кінцева зупинка Станиця Луганська у Света Светикова , там на нас чекають наші друзі й діти, ми веземо для них речі, одяг, іграшки та багато іншого.
Отож відвідали ми багато підрозділів і проїхали велику кількість кілометрів… наше тріо – Сергій, Анатолій та я – схожі трохи на тих солдат, які сиділи в окопах пару тижнів, такі ж брудні та натомлені, а хлопці ще й за кермом, але ця втома дуже приємна, бо ми всі розуміємо, що робимо велику та вірну справу, яка дає сил бійцям та не дає їм втратити віру в людей!!!
В той час, поки ми в дорозі, військові медики оприходують отримані від нас кровоспинні турнікети, придбані завдяки коштам, зібраних Роксоланою Васкул та громадою міста Виппані (2000$).
Любі наші американські Патріоти України, передаємо вам подяку від підрозділів: батальон оперативного призначення ім. Генерала Кульчицького, медична служба, фельдшери мед.служби з групи евакуації Холодила Ігора, учбової мед.роти 169, учбового центру ЗСУ і Всеволода Черняховського, ГО “Вартові Життя”, центру виживання та спецпіготовки “Seal” і Тетяни Рожкової.
Також вагому частину із зібраних у Виппані коштів, передали “кіборгу” Олексію Аванесяну на придбання протезу кінцівки.
P.S. Мені довелося не сказати рідним куди я поїхала, тому, папка, не злися, як прочитаєш це, я не хотіла, щоб ти нервував, я мусила поїхати цього разу, бо їхала до тих, з кого все почалося… а мені за одну поїздку вдалося побачити всю лінію фронту. chile